До квітня доживу і з вирію вернусь
до двох стареньких груш і сивого горіха.
Мій комин задимить, як тютюном дідусь,
кривий беззубий тин покотиться від сміху.
Не стримається він позбутись ланцюга,
турне ціпком у бік стару набридлу хвіртку.
Де через тихий сад барвінок проляга,
бруньками задзвенить антонівка-сирітка.
Про те, як тут жилось, стежина розповість,
засвідчить самоту сухе торішнє листя.
І вікна натякнуть, що я бажάний гість,
та ще вхідних дверей завіси голосисті.
Насію квіточок, оселю побілю –
почну в своїм дворі я господарювати.
Після гостин здіймусь, подібна журавлю,
щоб повертатись знов в свою стареньку хату.
25.01.2019
(фото з Інтернету, дякую авторові)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826429
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2019
автор: Галина_Литовченко