І коли я люблю́, ні за що не кидаю,
Ті, кого я люблю́ – це щось більше від раю,
Я ці пута ношу, ні за що не знімаю,
І в’язницю свою мов рідню обіймаю.
І коли я люблю, це уже нагорода,
Десь далеко виблискує гордо свобода,
Так буває, що боляче груди стискає,
Та це краще, коли там нічого немає …
Коли я не люблю́, повростало коріння,
Рву його без жалю, і оплата потрійна,
Може, збоку це все виглядає як зрада,
Та, коли не люблю́, то і зрада принада …
Коли тихо прийде та, що маки червоні,
Голова на плече, обіймають долоні,
І очей глибина, зустріч диха весною,
Задихаюся я її глибиною …
І народжуюсь я наче знову з тобою,
І коли я люблю, то ніщо не ховаю,
І не раз оживу,
І не раз помираю …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826472
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2019
автор: Дружня рука