"Прості рядки, для простих людей."
"Кохання - наркотик"
Я любив тебе, ти заставила мене, ненавидіти себе.
Ти дала мені це почуття, яке врятувало мене і сльози стали смертельними.
Відчуваєш? Як тільки ти намагаєшся це вкрасти, я повертаю час назад.
Тобі погано? Сумно? Пробач, з цим нічого не поробиш.
Це було моє серце, моє життя, мій початок, твій ніж!
Все помирає: і це життя, і ця брехня, з легень надто довго виривається моя пісня.
І це правда, мені також боляче згадувати, про те, що я любив тебе!
"Цінуй те, що маєш"
Сижу собі, думку гадаю, що я цінного в житті маю?
Грошей, квартири, машини - нічого немає.
Чи без цього всього життя дарма проминає?
Та, якщо подумати, то чи справді це головне в існуванні?
Заморочуючись над цим питанням, ми забуваємо за справжню цінність: друзі, рідні, близькі люди, ті хто в тяжку хвилину стають нам в пригоді.
Отож розставляючи життєві пріоритети пам'ятай, що не варто зраджувати своїм моральним ідеалам, заради кількох рахунків в банках.
"Безсоння"
Через відсутність сну, поступово я німію,
намагаючись заснути, кожний раз я мрію: щоб мій організм набрався сили сповна, щоб не сходила з розуму моя голова, щоб пройшло безсоння це дурне, щоб здоровий сон окупував мене.
Та дарма. Кожний раз одне й те саме:
на годиннику 5 ранку вже, голоси все ще кличуть мене. Колись настане той день і я прийму їх виклик, та зараз, як шепоче збоку будильник, пора прокидатись і жити черговий день, однак на це сил вже немає, провалюючись в безодню поступово я засинаю...
"Розберися в собі"
Споконвіків ми завжди звикали,
які б біди нас не пересікали,
винити у всьому інших:
немає щастя? - винен "той",
немає бажання? - винен "цей".
Всі винні, тільки не я.
Та невже тяжко запам'ятати одне?
В цьому світі ніхто, крім тебе твоєї вини не несе.
Навчися визнавати свої помилки, навчися відстоювати свої думки!
Тож перед тим, як винити когось в негараздах твоїх,
для початку, друже мій, розберися в собі.
"Загублена валентинка"
Не міг я довго зрозуміти,
у чому справа і куди себе подіти?
Чому так сталося і хто у цьому винен?
Що не зійшлись в одну наші стежини,
що все закінчилось,
до того, як усе почалось,
що нічого серйозного по-суті
між нами не сталось.
Та подумавши трохи я нарешті збагнув,
що, чим більше я намагався
сподобатись тобі, тим все менше я подобався собі.
Причину цьому важко знайти, з тих пір минули вже цілі: дні, місяці і роки.
Повернутися туди мріяв не один я раз,
та годинник продовжує безжалісно намотувати час, а разом з ним
і все стає, мов навпаки:
чим більше я намагаюся сподобатись собі, тим менше я подобаюсь тобі.
"Тягар прив'язанності"
Коли погані думки в голові,
коли заполоняє пустота в душі,
коли з тебе намагаються зробити робота,
який буде робити все, що захочуть вони,
все, що буде вигідно тільки для них.
В такий момент ти маєш два шляхи:
ти можеш підкоритися їм, стати іграшкою в руках людей, які використають тебе у власних цілях,
для власного задоволення,
або, ти можеш залишити цих покидьків,
не зважати на всі їхні упрікання
і жити власним життям.
Одна з основних проблем людства -
прив'язанність. Вона не дозволяє нам
рухатися далі і підкорювати нові вершини, а тільки затримує нас і згодом
вводить в депресивний стан.
Тож залиш світ позаду і підкорюй
свої найглибші бажання.
Бо ніхто не зробить тебе щасливим, якщо
ти сам не хочеш бути таким.
"Останній вірш"
Я ніколи не був особливим,
ніколи не вважав себе кращим за інших,
адже всі ми по-суті одинакові люди,
і всіх нас чекає один кінець.
Ставлячи себе вище за інших, подумай:
чи несе твоя гордість в собі щось серйозне?
чи це просто спосіб показати, що ти
хитріший, розумніший, багатший за інших?
Зазвичай гордість до добра не доводить
і тобі варто зрозуміти це, прийняти, бо
глибоко всередині, ти усвідомлюєш, що
за нею нічого не стоїть, вона просто щит, з яким ще тяжче жити, вона тягне тебе тільки до дна і, якщо ти нічого з цим
не вдієш, залишишся нікому не потрібним.
Наостанок хочеться процитувати слова,
які були почуті тисячі раз, попрошу тебе обдумати їх і зробити висновки:
"Будь простішим і люди до тебе потягнуться".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826483
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2019
автор: T.V