Чому настільки наївний?
Чому із душі зникає життя?
Чому мій прогрес у коханні настільки пасивний,
Чому не виношу, це прокляте буття?
Не потрібен нікому ,
Життя втрачає будь який сенс.
Зникаю, вмираю у болі потопу,
Кохання це біль, печаль та нестерпний стрес!
Бувай добро, що було у мені,
Ти не потрібне, геть, не повертайся ніколи!
Витирали ноги, плювали у душу, а я завжди тримав у собі,
Іди, помри, ти не потрібне, провались під егоїзму гори!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2019
автор: Корнута Іван