Мій дорогий... Зазвичай час ламає,
Руйнує або спалює мости...
Але оте, що з серця проростає,
Приречено у спогадах цвісти.
Людина з світлом завжди вибачає
Усе, що визріває із пітьми.
Мій дорогий... Не кожен ніж вбиває,
Та кожен ріже фрукти сліпоти.
Рука тендітна гострий ніж тримає
І виноградна котиться сльоза
З смаком лимону... Кожен смак цей знає.
Для прозріння корисна кислота!
Мій дорогий... Мовчання не вбиває...
У тиші - найщиріші почуття...
Мене півсвітло не задовільняє:
Або - до сліпоти, або - пітьма!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826529
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 23.02.2019
автор: Дарія Типчук