При дорозі калина до землі нахилилась,
А в хатині дівчина в самоті зажурилась.
Десь поїхав коханий і назад не вертає,
Він в країні чужинській свою долю шукає.
Вийшов вітер у поле, щоби там погуляти,
Притуливсь до калини і не дав сумувати.
Не журися кохана, буду поруч з тобою,
Зійде сонечко рано, привітає нас двоє.
У блакитному небі вже громи загриміли,
А дівчата - подружки білі сукні оділи.
Лиш одна, ще сумує, лиш одна, ще кохає,
Під калиною хлопця вона вірно чекає.
Якби дав їй хто крила, то у небо піднялась,
У краї полетіла б і з коханим зосталась.
Та така мабуть доля, щоб з коханим розстатись,
Лише з вітром у полі і слізьми умиватись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826552
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 23.02.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)