353* між мною і пам’яттю:
дощ освятить нам ніч, нашу віру і сад твоїх квітів…
Знаю, у снах він ще прийде, у доторк світанків…
Певно, забути ночей з ним не зможеш ніколи…
Знахарем-подихом я огортатиму ранки –
в запах надії, любові, грози й матіоли…
354* радість літа і любові у твоєму серці…
Як розкрилося ти, серце, часом сплаченим,
як висвячувалось росами кохання!..
І прощались двоє потай спозарання –
танув лід, і біль, і сльози літ розтрачених.
355* ти своє у долі викупила болем…
Губить надія-кораблик у часі сліди
серед байдужих потоків із днів моїх сірих –
не віддавай же, благаю, ту райдугу-мрію
ти на поталу печалей – і в дім мій ввійди!
356* залікує рани час – щоб життя тривало
Знову тіла спраглого чари наді мною!..
Знову, доле, ділимо нічку із вдовою –
і люблю, і мучусь… – і кохаюсь в щасті!..
Час тебе просити: «Йди за мене, Насте!»
… …
(літу… року... моє і вдовине…)
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826640
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2019
автор: Касьян Благоєв