Неначе орлині крила
Розправив свої думки.
У них було стільки сили,
Як грації у ріки.
Летіли вони у простір,
Шукали де є тепло.
Допоки не чули постріл,
Спокійно усе було.
І раптом розкати грому,
Донеслись немов стрільба.
Вернулись думки додому,
Подумали, що війна.
Закрились в пустій кімнаті,
Усілись біля вікна.
Думки – це війни розкати,
Невже знову йде війна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826659
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.02.2019
автор: Віталій Назарук