Посадила дівчинонька
Червону калину,
Поливала,доглядала,
Як малу дитину.
І калина прийнялася,
Сили набирала,
Й незрівнянною красою
Усіх чарувала.
Під калиною зустріла
Хлопця молодого,
Закохалась дівчинонька
До безтями в нього.
Незабаром він покинув
Дівчину свою
І червоную калину,-
Пішов на війну.
А навесні цвіт біленький
Калину укрив,
Та в дівчини сумна звістка:
Ворог його вбив.
Ой, калино,ой,рідненька,
Як же жить мені?!
Я без милого не зможу
На цім світі, ні!
Від розпуки зупинилось
Серце ді'вчини,
А в калини появилось
Замість кісточки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826755
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2019
автор: Haluna2