«у невідомості є шарм – за це й молюсь, Всевишній…»
А день – свіча; а я ще йду! – дорогами земними:
І дякую за цвіт троянд, що бачу понад ними,
За мрій меди, оману снів, шипи тих слів, що ранять,
За зради звабу, кривди смак, що я пізнав так рано,
Коли торкався вікон днів і квітів серця жінки
Чуттів вінком; за сподівань вино святе – і згіркле
Поміж обітниць-засторог, що Ти стелив: до бога
Безмежжя слів, і суєти, і марнота дороги…
Тому вклоняюсь за земне – буття, кохання, правду,
Що відчуваю біль чужий на струнах серця завжди,
Коли свячу печалі втрат сльозами як причастям,
І за талант душі: Ти дав радіти друга щастям;
Уклін за весни, що вели в світи святі – і грішні!..
За полини років – там дні й солодкі, юні, втішні;
Що й нині сію днів добро, любов’ю ніч зоріє,
І за вогонь останніх свіч – за віру і надію:
Ти впишеш в Книгу Доль? Чи десь
її хтось інший пише?
У невідомості є шарм – тож промовчи, Всевишній!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826768
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2019
автор: Касьян Благоєв