(із забутого)
117* عُمَر خَیّام نیشابوری – «єдине – у множині»:
і Ти пізнав самотності печалі…
Посеред знаних світом мудростей-перлин
Одна гірчить мені найбільше, мов полин:
«Не будь один, поки ти тут, не жий один!» –
Навчав людей той мудрий перс Гіяз ад-Дин…
118* Адамове, Хайямове, моє:
«був один лише крок до любові…»
Він лише глину замісив, щоби творити нас,
А я тебе вже покохав – в той визначальний час:
Прийдеш богинею у світ, в полон візьмеш мене –
І закружляє назавжди нас двох кохання вальс!
119* скупість: «даєш, щоб так швидко забрати…»
Хто пізнав ціну любові – що йому вже смерті страх?
Ниточка життя, – дано їй поєднати в двох серцях
Долі й дні в кохання й щастя, стежки дві в єдиний шлях.
– О, чому ж тонку цю нитку швидко рвеш Ти, Машіах?!.
120* питаючи за мудрими:
«і початок, і край – поза нашою волею все?»
Ні, не володарі ми неба, ані днів:
Хтось чашу часу проливає – пий, чи ні,
Ми ж хід подій і доль не в змозі зупинити.
То в чому сенс Господніх справ, скажіть мені?
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826791
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2019
автор: Касьян Благоєв