Чи в росах садок розцвітає,
Чи коси дзвенять вдалині?
Мене наче сон огортає
і мрія тремтить у мені.
У вас, хвилі, жвавість знаходить,
В тобі, море, силу бере?
Вона разом з місяцем сходить
І в синьому досвітку мре.
Її легкі маревні кроки
Десь губляться в далях нічних
І будять бажання глибокі,
І світ шаленіє від них.
Вона з піни моря виходить,
На ній срібно-білий покров,
І спрагу у душах нам родить,
Незміряну спрагу – любов.
Николай Лилиев
Роса ли градините ръси
Роса ли градините ръси,
коса ли звънти в самота?
Аз чувам унесен в съня си:
трепти незаспала мечта.
На вас ли, вълни, се обажда,
на тебе ли, звездно море?
Тя с лунния блясък се ражда
и с модрата утрина мре.
И нейните вихрени стъпи
се губят безшумно в нощта
и будят желания скъпи,
и в шемет унасят света.
Тя в морската пяна се ражда,
под белия лунен покров,
и пали в душите ни жажда,
безумната жажда: любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826842
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 25.02.2019
автор: Валерій Яковчук