Верлібреня

 ОпівнОчі  із  гОлОви  шпаркО  вигулькнулО  щОсь,
викапане  «О»  (як  дві  каплі!)
і  пОкОтилОся  квітчастОю  ковдрОю…
Невтямки  напівсонному  розуму,  звідки  воно  взялось.
Невже  це  його  дитя?  Як  же  «любов-кров»?!
Куди  подалися  давні  друзі  ямб,  хорей,  дактиль,  анапест?

А  хто  вчора  півдня  з  верлібрами  водився  хащами  інтернету?!
Ох,  ці  вільні  сучасні  вірші  –  гультіпаки  -
один  вітер  в  головах!
Отеперечки  маєш  неслухняне  мале  верлібреня  –
бався,  рости,  виховуй,
сподівайся,  що  колись  накапає  тобі  корвалолу.

Придумай  йому  метафори-очі,
окресли  їх  віями  глибокого  сенсу,
нафантазуй  рот  із  вербальних  засобів
і  нагодуй  чимось  семантичненьким  –  хай  мале  не  голодує!
Приліпи  ніс  (але  не  з  морквини,  побійся  Бога!)
А  ще  –  припасуй  руки  і  ноги,  щоб,  чого  доброго,
з  Колобком  не  сплутали  якісь  хитрі  лисиці.

Коли  прийде  пора  відправляти  до  школи,
не  забудь  вакцинувати!
Бо  як  захворіє  силабо-тонікою!  як  обросте  римами!
А  там  і  ускладнення  не  за  горами  -  ГРЗ  (гостра  ритмо-залежність).

Поки  розум  намагався  загнати  думки  до  кошари,
кругленьке  щОсь  пОкОтилОся  квітчастОю  кОвдрОю…
З  троянди  на  троянду  –  і  в  "Клуб  поезії"
скік!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826926
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2019
автор: Уляна Яресько