(Артистці Чернігівської філармонії та її сину, що загинув в АТО в 2014 році, присвячую)
Вона читала прозу про війну,
Вплітаючи в слова свій біль і втому:
«Двохсотим» син її прибув додому…
Людей бажала в дійсність повернуть.
Кричало серце й плавилась душа…
Сльоза на дні її закам’яніла,
І тільки скроні снігом забіліли,
Й літа її спішать, спішать, спішать…
Вона читала… Молотом – слова,
Глибокий слід у душах карбували…
І моторошно від тих слів ставало…
Здавалось, простір в залі коливавсь…
Вона – одна із тих, хто дав життя
Героєві, а це архіважливо,
Тепер гірке збирають люди жниво
Й плекають Україні майбуття.
Нарешті змовкла жінка… Зал завмер…
Чи то для себе зважував почуте…
Вона ж для себе зважила, як бути,
Адже була сильнішою за смерть!
28.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826961
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2019
автор: Ганна Верес