Слова, слова, а де ж поділось діло?
Слова, слова нас злотом омива.
Чомусь усе, в душі моїй скипіло,
Як чую їх - тривоженька жива.
Чого чекати? Спокою не буде.
Чого чекати? Просвітку кінець.
"Ох що ж то буде,- скажем добрі люди,-
Ой може вже прийде новий отець!"
Ох може він народи поєднає?
Настане мир спокійний на землі...
А може він закони поміняє?
І будуть дні щасливі немалі.
Та де ж таке можливе в цій країні!
Кричи чи вий, нічого не доб'єш.
Хіба себе ти, мов ягня у скрині,
Вовку на стіл, а потім кров доп'єш.
А він кривавий мордочку оближе,
Тихенько ляже, мов так має буть.
Його серденько б'ється хиже-хиже
І починає знов зворотню путь.
Слова, слова, а де ж поділось діло?
Слова, слова і спокою кінець...
Слова, слова, все в світі помарніло
Настав і нам заслужений ралець...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826966
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.02.2019
автор: Ксенія О