Де, скажи, твоя казкова ніжність?
Вчора ж запасали вдосталь ми.
Губ і рук, і слів свята надійність
Тайною ховалась між крильми.
Трепет особливий від кохання
Досягав невидимо сердець…
А тепер ночами душ зітхання.
Де моєї ніжності співець?
Темна ніч, мов переспіла вишня.
Досвітку очікую сама.
Як же розбентежує затишшя
І коли вже скінчиться зима?
Зріє ранок звуками і світлом,
Контур постає уже новий.
Знов за ніч думками, непомітно,
Списаний блокнотик чорновий.
Таїну щоденника прикрила,
Я до неї потім повернусь.
Що в мені не так? Я ж не безкрила!
То коли я виберусь з півсну?
Ти за ніч: то поруч, то незримий,
То над ранок сонцем до вікна…
Не сумуй і ти, весна в обійми
Візьме й подарує зустріч нам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2019
автор: Полісянка