Сплять тихим сном, до забуття —
знайомі люди.
Дивлюся в темні небеса —
такі, як всюди.
А там, далеко, не сягну —
в моїй країні,
Розквітнуть яблуні в саду,
а я — в чужи́ні.
Ця довга ніч безсила дню
і кане в Лéту*.
Когось згубила, кимось сню...
з могó сюжету.
Надходить сон. У рай пірну —
бо він з казками...
До себе ковдру пригорну... —
так хочу мами!
Мережку слів серед ночей...
сказать — нікому.
Серед всіх друзів і людей —
найближча — Богу.
[i]Лéта - річка забуття[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2019
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА