Ти до мене прийшов в моїх снах,
Та й лишився назавжди в сердечку.
І відтак на свій осуд і страх.
Доля скупо сукає вервечку.
Напинає душі тятиву,
Мов на струнах узявши акорди.
Чи існую тепер. чи живу,
Чи з уламків складаю кросворди…
Чи можливо тепер розгадать,
Який знову придумала хід.
Чи наступного сну мені ждать.
А чи йти будь що буде у брід?
Вона знає, та в тайні держить,
Що згубить мушу я , що знайти.
Як без сну того віщого жить.
Щоб дізнатись, що думаєш Ти?
28.02.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827234
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2019
автор: Валентина Рубан