НЕУМІЛИЙ СОЛОВЕЙ

Гей,  горобчихо!
Твій  чоловік  вернувся.
Бери  макогон.

О,  не  поспішай,
Жабеня  не  розчави.
Плакатиме  дощ.

Журюся  всю  ніч.
Чи  щось  солодке  з’їсти,
Чи  само  пройде?

Правічні  гори.
Кричу  на  повний  голос
Вікам.  Не  чують.

Чи  то  печальна
Вода,  якою  вмився?
Краще  б  не  вмивавсь.

Чи  то  дощ,  чи  сніг…
Зневаживши  негоду,  -
Завжди  в  дорозі.

Де  узялася
Під  рясою  монаха
Мала  мурашка?

Що  за  соловей
Співає  неуміло,
Наче  він  –  не  він?

З  гілля  будую
Хатинку.  Житиму  тут
Аж  скінчиться  вік.

Пасеться  котик
В  трвичці.  Тихий  вечір
День  завершує.

Без  назви  квіти
Попри  доріжку  квітнуть.
Самосіянці.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827288
Рубрика: Рубаї, хоку, танка
дата надходження 01.03.2019
автор: Едельвейс137