* * *

Тебе  гукаю,  хоч  би  не  зомліть.
Почуй  і  повернись,  назло  неволі
Все  ж  озирнусь,  століття  мимоволі
Пощезнуть,  скільки  там  отих  століть?

Вогненний  вихор  ріже  ночі  й  дні...
Не  спопелити  первістка  надії  -
Оте,  що  маю,  те,  чим  володію,
Однаково  залишиться  мені.

01.2019.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827435
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2019
автор: Ліна Ланська