Літа свої сіяла в полі,
Щоб був холодок від тополі,
Щоб сонечко не припікало,
А доля б стелилась квітками.
Літа свої сіяла в лузі
Хотілося вірить подрузі,
Та віра об зраду розбилась,
А роки ледь не розгубились.
Літа свої сіяла ранком –
Боялася стати підранком.
Ой доле, не рань мені душу,
Із нелюбом жити не змушуй.
Літа свої сіяла й долю,
В любові жила щоб на волі.
Літа вже зійшли – не барились,
А доля чомусь… запізнилась.
2.12.2012.
Ганна Верес Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827468
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2019
автор: Ганна Верес