СОНЦЕ УКРАЇНИ
Вже сад отой за крок від квіту,
І стежка травами ясна
І бігають в садочку діти
Як ми давно, прийшла весна
Я хочу знов в сади прийти
І мрію тебе там зустріти.
Мости містичні осягти
І зірку в небі засвітити
Як Ти побачиш її світ -
Торкнуться серця ніжно руки
І пропадуть, розтануть враз
Часи прощання і розлуки
Знов хочу я сюди прийти,
В сади, де квіти чарівнії
Де поєднала нас одна,
Ясна співоча, отча мрія.
Невже забавою була ,
Ота весна. І квіт той білий?
Бо яблуня так відцвіла,
Мов сивина весь квіт згубила
Нова прийшла не нам весна,
Та вабить зустрічі хвилина.
Шляхом батьківським за село
Знов кличе дівична- стежина
Якби ж вернути отой квіт ,
І сад отой і спів пташиний,
І те дитинство, наше що,
Душі - мов сонце України
Анфіса Букреєва-Стефко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827494
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2019
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)