Лушпинням «сємок» спльована зупинка.
Лушпинням фальшу спльоване життя.
Твоїх грішків зачерствіла скоринка,
Їх не лікує навіть каяття.
Бо ти актриса не своєї ролі,
Безглуздих драм епіграф ти німий.
Бо від бажання неземної волі
Ти стала в’язнем власної тюрми.
Немов в театрі, приміряла долі
І грала завжди тільки зі спини.
Старих завіс запилені консолі
Ділили сцену : ліжко від стіни.
Зринали тіні, рвалась кіноплівка
І декорації мінялися, як сни,
А макіяж, гламурна облямівка,
Вже став немов ознакою ціни.
«По чім любов?» - питали на бульварі.
«По чім душа?..» - дзвеніло в голові…
Ти аж ніяк не скрипка Страдіварі,
Хоч і у неї струни не нові.
Ти аж ніяк не скромна Мона Ліза,
Та й посмішка твоя не для усіх,
Ти продаєшся бо в кишенях криза,
Тут справа не у цінності й красі.
Ти продаєшся не з аукціону,
А як б/в, розпродаж, на вагу.
У храм кохання йдуть не по ікону,
А по любов – людську й не дорогу.
Твоє життя – такий собі сценарій
І ніде пробу ставити й печать :
Сьогодні заробила на солярій
І ту «Шанель» купила, «…№5».
Лушпинням «сємок» спльована зупинка.
По чім любов?.. Тобі це звідки знать?!
Від тих грішків зачерствіла скоринка
І не лікує душу «№5»…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827520
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2019
автор: Марічка :)