Коли ще темряви незрячі чорні коні
не засліпили пелюстками болю
важучий камінь падає на долю,
як сон води крижиною в долоні.
І навіть Зевсу сил не вистача
зганьбить кохання пристрастю і хіттю ...
Ранковий птах освячує вже віття
І світанкова жевріє свіча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827658
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.03.2019
автор: Лао Лю