Вона була співачкою. Звали її Міранда, висока, худорлява дівчина з довгим волоссям до пояса, яке вона дуже любила розпускати і шити одяг, це було її хоббі. З дитинства дівча любило писати вірші і мавши маленьке ігрове піаніно, складати мелодії. Татусь вирішив віддати донечку на скрипку і дуже любив, коли Мірочка співала своїм тоненьким, ніжним голоском, а ще батько дуже любив класику, тому навіть забороняв будь які прояви тяжкої музики і так само вимагав, щоб вона одягалася в спіднички, платтячка, акуратні, чисті туфельки. Тому дівча завжди було охайним....
Летіли роки, Мірочка підростала, як на дріжджах і в неї все більше і більше з1являлося захоплень, якими вона дорожила і кожен свій прожитий день записувала у великому, саморобному рожевому блокноті. Настав час і згодом таку красуню почали запрошувати на різноманітні концерти, святкування і пісні лилися рікою її голосом похожим на дзвінкий струмочокю. Від постійного стресу, втоми, напруження, дівчина поблідла і лікарі діагностували, як для багатьох, страшний діагноз, рак... Все життя промайнуло перед очима, ніяких прогнозів лікарі немогли дати і лишень могли назначити хіміотерапію і різні хімічні ліки, чому вона була категорично проти, адже знала навіть на собі, що непрмагають антибіотики, а навпаки((((
Як багато інформації перешукала, передивилася в павутині інтернету і чого тільки там небуло і вчені різні і що клітини вже невідновляються і рак що невиліковнийю і так одного разу натрапивши на одну статтю, вирішила, що все, буду діяти....
Міра нехотіла й невірила різним науковцям чи психологам, лікарям і так далі....
Вона чітко знала, що все має бути максимально природньо і що люди можуть помилятися і тому неможна нінакого надіятися, довіряти чи слухати з відкритим ротом і подивом у очах і як без власного погляду та думки все сприймати близько до серця, навіть необдумавши свої різні варіанти і так далі....
!0 днів пила лишень воду, а потім перейшла на сирі овочі, фрукти і стан набагато покращився, тому й праця на сцені мала право існувати надалі, а як її всі зачекалися, переживали, підтримували, хто чим міг. Ось така наша Міранда нвчилася неслухати все, що говорять, пишуть, а сама думати своєю головою і робити висновки, адже ми недосконалі і кажуть, що СНІД вбиває, хто зна може це й брехня, як і про рак!?!?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827730
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2019
автор: Ліза Май