Тривожно у небі, немов у зажурі,
Заплакали сурми, важкі і похмурі,
За ними ангели без сил і завзяття,
Неначе, бідненькі відчули розп'яття.
Поламані крила, розірване пір'я,
А їх ореон чорнів, мов від зілля,
Безбарвні ці очі тонули в сльозах,
А кроки в майбутнє заковував страх.
Не можуть злетіти, бо груди каміння,
Усі почавили останні зусилля,
І хтось уже чахнув, а хтось лиш марнів,
Прийняли на себе людський дикий гнів.
"Не можу, я Боже" - жалівся один,
Дивитись як люди не цінять тих днів,
Те тіло, ту долю, що Ти їм даєш,
Вони лиш чекають ману із небес.
"Ну добре, раз так, хай буде урок,
Щоб вмить оцінили наступний вже крок,
Їх будем повчати, допоки добро,
Розкриє всі чари, як було давно"
Спустились ангели по світу пішли,
Пізнання до щастя почнеться з журби,
Жорстокі уроки, а потім дива,
Хтось світло пізнає, а в когось біда.
Одному ангелик лиш очі закрив,
У вічную темінь за руку завів,
А потім проміння на нього спустив,
Напевне уперше так сонцю радів.
А іншому з ліжка піднятись не дали,
Всі рухи в кайданах так міцно тримали,
А потім пустили - скакав по підлозі,
Чому ж ти лінився, мов гнив у берлозі?
А ще почуття, що люди забули,
Найбільше за ними розплакались сурми,
На мить уяви, що людини не стало,
І ти розумієш, що доля пропала.
Не плач, не журися, поглянь ви є разом,
Смакуйте, радійте, не скорені часом,
Обійми розкрийте, цілуйте у скроні,
І ніжно тримайте кохані долоні.
Коли ви є поруч - радіють амури,
Розбиті до крихти небажані мури,
І ключик від щастя у твоїх руках,
Господь все для цього у серце поклав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827759
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2019
автор: Galkka2