Темно й затишно знадвору,
Сплять дружина, діти й кіт,
Я ж на кухні у цю пору, -
Час «халтур» - мій звичний світ.
Бо не можна тут прожити
На зарплату, хоч куди.
Як про це сказати дітям?
«Не убий»... «Не укради»?..
Бо давно вже нероздільним
Стало явище життя:
Ніби всі розумні, вільні,
Мають «вищі» почуття
Й одночасно наче в рабстві
Намальованих ідей,
Вимагаючи багатства.
А щодень - то колізей
Псевдодумки, псевдорими,
Псевдосправ і псевдовір...
Де сучасні Пілігрими?
Застарий? Чи втратив зір?
Треба чітко відчувати
Хід спотворених новин:
«Кандидатів» - забагато?,
«Президент» - лише один?
Що ЩЕ треба в нас украсти?
Навіть совість не в ціні,
Але ж наймані фантасти,
Що нажились на війні,
Вас усіх давно вже «мають»,
Суд КС - найкращий суд!
У офшорах осідають
Статки «пэтиных» приблуд.
Трутні владу захопили,
Україно, не терпи!
Ми в часи і важчі жили,
Але гниди щоб свої?
Як прибрати рідну хату?
Відлік йде, годин, хвилин.
Кандидатів - забагато,
Злодій серед них - один!
03.03.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827789
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.03.2019
автор: Serg