Запитав якось Микола
Свою половину
- Восьме березня це свято,
Чи не свято нині?
Переніс би святкувати
Я його на літо,
Коли тепло, і земля
Квітами облита.
Тоді б вивів тебе в гай -
Красота, тай годі!
Які захочеш вибирай
В гаю, чи в городі!
А то бреду по грязюці
За тою лозою,
А ти носа відвертаєш,
Щось не так з тобою.
Дарував ще ту мімозу -
Це ж бур’ян, тай годі!
Її повно скрізь росте,
Вже є в огороді!
Відмінити треба моду
Дарувати квіти,
Бо жінки такі капризні,
Як маленькі діти.
Я носив снопами лози
Ще й оту мімозу,
Із жінками щось не те –
Становляться в позу!
Нема, кажуть, в мене шарму…
Подавай їм рози!
Може б ви пішли задарма
По болоту в лози?
05.03.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827805
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2019
автор: Веселенька Дачниця