Все тепліше сонце на обочі
Й летить мандрівна птаха голосна,
І забє зеленим маєм в очі
Скоро, скоро дівчина – весна.
Заспівав би – та шануюсь постом,
Великодний звичай не велить,
Моє серце весело і просто
Спів пташиний буде веселить.
А під небом із світів далеких,
З вод глибоких де немає дна,
Несуть вість сумну в село лелеки,
Що далеко там шумить війна.
Та не мутне сонце на обочі,
Ті не хоче слухати жалі,
Бо не має в світі тої моці
Щоб спинити паростки з землі.
Парище
2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827818
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський