я так хочу позривати твої маски,
покривала із обривків дивних слів,
що чуттєвості капкани й мрії пастка,
з того завтра, де реальність вся із снів.
я б хотіла жалю двері прочинити,
зазирнути в глиб кімнати, як ти там?
твої привиди ненависті спалити,
що зневірою вуалі, не віддам
всі обійми із надії говорили.
обнімай тільки міцніше, я прошу.
щоб мовчання тихо двері прочинились.
в глиб кімнати я усмішкою спішу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827900
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2019
автор: Квітка))