Як на зіниці вляжеться жага —
всю душу вип’є, як той день світання.
Хай буде щемно, доки є снага,
і п’янко красномовністю кохання.
Хай буде млосно думкою без дна
і любо-мило дотиком очима.
Шептали мені вслід: «Якась чудна!»,
бо я сміялась дзвінко, безпричинно.
Так палко хтось запалює вогні —
на щоках, на устах і на повіках.
Лишень би не згоріти в них мені,
не потонути у нестримних ріках.
Хай буде слабко пестощами слів,
шалено, ніжно й до знемоги просто.
«Дивачка!» — шепотіли мені вслід,
бо я ішла посеред міста боса.
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827913
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2019
автор: Ольга Береза