Скільки тобі, панно?
Чи багато?
Королівський погляд з-під повік.
Віями змахнеш ти так крилато —
одним поглядом ти прикуєш навік.
Сяйво є в очах,
яскрава врода,
постава,
манера триматися.
Пити б з лиця твого воду.
Тобою б лише милуватися.
А було... Життя так пошкребе —
залишить в одній лиш сорочці.
Ти втрачала частину себе,
немов діамант при обробці.
І алмазами так неспішно
шліфували тебе літа,
аби нині ти так розкішно
відкривала для слів вуста.
Випробовування крок за кроком
вирізали одну грань за іншою,
аби ти навчилась глибоко
світло приймати,
ставати яснішою.
Ти знецінювати себе облиш.
Знаєш собі вартість — добре знаєш.
Ти сама по собі не блищиш.
Ти, як діамант, лиш сяйвом граєш.
Не питай, чому днями останніми
ти спотикалась об людей без варіантів...
Діамант, щонайтвердіший камінь
шліфують лише іншим діамантом.
Твоє сяйво — відлуння духовності.
Немає межі досконалості.
Як же гарно, що висока ціна коштовності
збігається із вартістю порядності.
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827970
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2019
автор: Ольга Береза