Не будіть вояка на війні. Най спочине!
І побачить домівку в короткому сні,
Відігріє у теплих обіймах родини
Серце й душу – замерзлі в жагучім огні.
Хай в дитинстві далекім матуся голубить.
Милосердно, мов янгол леліє крилом.
І до школи йде він, де уперше полюбить,
Знайде там незабутній юнацький надлом.
Далі хвилями хутко літа най минають
І не раз навесні ще наллються бруньки.
На весіллі його всі у танці кружляють.
Потім діток чекають щасливі батьки.
Ось і донечка радо промінчиком сяє!
Син – козак, що не можна очей відвести!
Як же хочеться бути тут! Сили немає!...
Мусить тато знов мир заступати іти!
Він у іншому світі, та миттю верне́ться,
Як заухкають міни немовби сичі,
Кульовий, світний ад верескливо здійметься
І настане запалений день уночі!
Не будіть вояка на війні!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828045
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2019
автор: Юрій Шибинський