самообман неначе павутинка,
мереживо із мрій і чарівні,
закохані думки, що на хвилинку
чуттєвістю всміхаються весні.
от тільки те мереживо тонке
і рветься словом, де реальність пані
стискає сьогодення в кулаці
і почуття у відчаї октави
беруть найвищий в безнадії тон.
мереживо ж закутає сильніше
й мурашками по шкірі той полон,
коли весна обіймами міцніша...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828085
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2019
автор: Квітка))