Тіні ми лиш -
своєї свободи відбитки.
Нашої правди
запилені страхом звитки.
Сховки тісні....
Для крилатої мрії рамки...
Контури від
надірва́ної витинанки.
Що ти зробила
в цьому житті для щастя?
О́крім чекання,
що воно в руки дастся?
О́крім образи,
що світ не в'ється шлейфом?!....
В часі масиву
тяжієш барельєфом.
В ока змиг лінощів
пил затруть щирі вчинки
з поштовху серця,
без заздрощів тих скоринки,
повні емоцій,
яскравої барви завзяття....
Твої вагання -
то долі незрушне прокляття.
Рушся, не стій!
Кожну мить проживай до денця.
Все, що є - біль
і радість - пускай же до серця.
Хай витинає
життя свої візерунки,
чистим старанням
дай долі вищі гатунки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828122
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2019
автор: Мар’я Гафінець