Для двох немає таємниць ночами,
вони разом із вечором зникають.
Мов ангели, що понад небесами
мереживом на зорі осідають.
Шепоче тихо ніч їм колисанку,
аби заполонити і приспати,
згубити їх у зорях до світанку
і солодко про знане промовчати.
А хто ти в цьому світі, хто і звідки,
що в моє серце поглядом пірнаєш?
Нам зорі із небес за тихих свідків,
що ніч таємно нас благословляє.
Мені б затримати той ранок, що світає,
душею вірити, вустами смакувати.
І хай весь світ дивується й зітхає, —
я хочу твоє серце цілувати.
© Ольга Беоеза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828201
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2019
автор: Ольга Береза