[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Gbfc6wQjLPk[/youtube]
Упало сонце на поляну,
Блакитний колір розлило.
А я дивилась, як в омані:
Невже, мені оце здалось?
В повітрі пахощі духмяні,
Весняним трунком розлились.
Думки товпились неслухняні:
Я ж відчувала це колись..
У неба сині-сині очі.
Весну цей колір фарбував.
Такі ж красиві, як дівочі.
Той зна, хоч раз в них потопав.
Вони бувають ніжні,милі.
І так притягують теплом,
І добавляють тому сили,
Якщо ослаб колись крилом.
Та тут про інше, не про очі,
Про скромну квітку весняну,
Що одягнулась у сорочку,
Красиву, ніжну, запашну.
З півсну на світ цей подивилась,
Ще снігу біле полотно.
І по-дитячому всміхнулась...
Їй першій про весну сказать дано...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828251
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2019
автор: Н-А-Д-І-Я