Хлопчику-горобчику,
щебетлива весно!
Пестить тебе сонечко,
крига в серці скресне.
Гріють тебе люди скрізь
поглядом й словами.
Безтурботно пурхаєш
весело між днями.
Засинаєш втомлений
світовідкриттями.
Ночі поле зморене
засіваєш снами.
Тче тобі мережечку
матері молитва
на рівненьку стежечку
і на долю спритну.
Ангели вивершують
ті торочки рівні:
на сорочці доленьки
візерунки срібні.
Безтурботно пурхаєш
помежи роками,
щебетливо весною...
Вже й між парубками.
Лиш усе ж так віддано
матері молитва
тче тобі мережечку
все на долю спритну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828286
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2019
автор: Мар’я Гафінець