Були колись і в нас батьки,
Лишились: спомин і могили.
Летять пташиною роки,
В нас теж уже втікають сили.
І битий шлях летить удаль,
Де сонце заходу шукає.
Гаптують небеса вуаль,
А промінь зорі вишиває.
Підемо ми по споришах,
Де сонце йде на захід спати.
І відлетить удаль душа,
Ми теж підемо спочивати.
І там зустрінуть нас батьки,
Зігріють, як колись у хаті…
І дасця доля у знаки,
Ми знову станемо багаті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828355
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.03.2019
автор: Віталій Назарук