Весняний дощ буянить у шибки,
По склу мережить хвилями картини.
Наввипередки бігають струмки,
В калюжах тонуть срібні намистини.
У тих дзеркалах, наче кораблі,
Пливуть хмарини вкриті сивиною,
І кожна з них тримає на крилі
Своє дірчасте решето з водою.
Заплутавшись в оголене гілля
Гойдає вітер липи і каштани,
На втоптаних стежинах, як маля,
Довершує свої грайливі плани.
А у домівці затишок заліг
Пухнастим кошеням на підвіконні.
Вдивляюся у сірий блиск доріг,
Замислено підпершись на долоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828403
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.03.2019
автор: Світлана Вітер