Ось перший клин пролопотів
У вишині над головою.
О! Як він радісно летів,
Вітав неначе всі з весною.
Вожак все землю розглядав,
Де клин міг сісти відпочити.
Облюбував розмерзлий став,
Тут зможуть трішечки пожити.
Щоб швидше втома відійшла,
Скупатися рішили гуси…
Торкались дзьобами крила,
Бо зняти втому кожен мусить.
А далі знову на крило,
У рідний край, який скучає.
Снігів нема, їм повезло,
Їх плесо рідне вже чекає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828511
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.03.2019
автор: Віталій Назарук