Вмирає зима у брудних купах снігу,
мляво стікає прозорою кров'ю у грунт,
шпарує віхола знов землю на втіху,
та котиться лісом вже первоцвітовий бунт.
Той стогін прощальний долине із вітром,
змиє дощами останні гріховні сніги.
Крізь хмари похмурі промінчика світло,
в чеканні затихли, і друзі, і вороги.
Ось жайвір, нарешті, злітає провісник.
- Померла зима! Нехай роквітає весна!
Жадно підхопить кожен птах пересмішник,
і понесе, мов, надію до свого гнізда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828516
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2019
автор: олена гай