Це як руки в пісок в океані
І бути собою завжди
Зламати усі ключі від твоїх замків
І попросити перено/кочувати
Закрити наглухо всі штори
І сонце сьогодні не нам
Моя жива меланхолія
Історія шерше ля фам
І ноти ванілі солодкої
Топитись у твоїх руках
Завмерти у твоїй галактиці
Витягуй блокноти, пиши
Чуттям не давай тікати
Ми маєм ще досить з тобою пройти
Пройти і не розірватись/
Місто собі засинає
Тихенько, у скроні, плести
Цілую і більше
І дивлюсь у твої зіниці
Здається
я знаю напевно
що любиш мене
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828605
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2019
автор: 8Miriam8