О, диво нашого Полісся!
Смачні, рум'яні деруни!
Картоплі мисочку начистим,
Тертушки виберем дрібні -
І тремо, тремо, тремо, тремо…
Дивись-но – руки не порань!
Тепер – яєчка додаємо
І трохи борошна … Пора
Пательню добре розкалити.
А де ж наш смалець? Ой, нема!
Ні-ні! Олії ви не лийте!
Насмажим шкварочок. …Дарма
По закутках шукаю сало.
Отак! – чудовий цей продукт
Без мене весь уже зжували…
Прожогом до базару йду.
Так, можна смажить і в олії,
Якщо вже смальцю – геть нема!
Однак ми все ж-таки волієм
На смальці – зовсім інший смак!
Шиплять, шкварчать, гарненькі, милі,
Румянець – наче на щоці…
Але ж – ну як же я втомилась!
Тремтить виделка у руці,
Як на вітру в осики листя…
Тож побажання всім мої:
Як вся сімя бажає їсти –
До праці – теж усій сімї!
А ще холодної сметанки
На кожний драник… Смакота!
Як правильніш: дерун чи драник?
Полісся каже так і так.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82879
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.07.2008
автор: Кузя Пруткова