Росла – цвіла калинонька
У лузі зеленім,
Як дівчина молоденька
У батька і нені.
Квітнуть сонце помагало,
Цвіти – розвивайся,
Молодий клен коло неї,
Радій та кохайся.
Шепталися дві подружки,
Що клен гоноровий.
Красень має гарний стан
І листя чудове…
Швидко росли, виростали
Вже он осінь котить…
Дві подруги біля клена
Зігрітись не проти.
Опадають клена шати
І нічим зігріти.
Нема гонору й тепла
Ніде правди діти.
Пощіпало теж калину
Осіннім морозом…
Вона в ягодах міцніла
Не втратила розум.
А ягідки червоніють,
Аж душа співає!
Поруч з нею дуб розлогий
Стоїть. Він кохає…
Чи та ягода солодка,
Морозом прибита?
Чи та жінка є щаслива -
Туманом сповита?
Не всі ягоди солодкі -
Морозом прибиті…
Жінки лише ті щасливі,
Що теплом зігріті.
12.03.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828871
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2019
автор: Веселенька Дачниця