Чи ввечорі а чи вночі
Жовнір йшов через парк
Побачив він файних кобіт
Звернувся солдат до дівчат...
На дворі ж весна була - квітень,
Весну відчув і солдат
"Хто ваша мати, кобіти?"
Спитав солдат у дівчат
А вони йому:
Мама - Анархія, Тато - Творець небесний
Всі вони в шкіряних куртках,
Всі - виского зросту..
А мова.. Бува солодка,
Та зараз, занадто вже гостра...
Не дуже вже й добрий жарт
З солдатом зіграли дівки
Нафарбували вуста
Тушшю вкрили повіки
Мама - Анархія, Тато - Творець небесний
А потім, гуртом, всі разом
Співали гімн України...
Мав же сам собі розум,
Навіщо чепати кобіти?
Тож перше подумайте добре
Ніж до таких підійти
Телефону спитати номер
Чи іншої ради мети.
Взагалі ж, ми дівчата файні
І добрих хлопців ми любим..
Просто трохи ми незвичайні
Особистості й творчі натури.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82888
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.07.2008
автор: Эллария