Я дуже хотів стерти їй пам’ять
Навіть якщо після цього помру
В мене нема жодного вагання
Я не хочу бачити її душу сумну
І якщо будуть якісь порожні місця
Я розсиплю туди золото і оздоби
Я не хочу дивитись на сум її лиця
Як не хоче матір бачити дитини хвороби
А вона не втримує в собі обіди сльози
Вони заливають усю її душу
Їй не цікаві балачки і прогнози
Святкувати різдво я її не примушу
Напевно легше воскресити її вбитого брата
Щоб не стерти її любов до мене
Бо це вже буде найбільша втрата
Тоді і моє серце буде як лоша скажене
Можливо час і сам все полічить
Як стара ікона у кутку прихожан
Але це різдво вона все проплаче
Східний кордон. Зима. Ураган.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828883
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2019
автор: Марк Думич