Ось все воно пройшло,
вже все минуло…
Я думала,
з роками притупиться біль,
Щось лишиться як згадка,
Щось маревом у спогадах зависне.
Аж ні! –
Залишилась війна.
Вона жива, вона росте,
Вона ті спогади плекає.
Сльозами, кров’ю проростає
Той біль у земленьку мою…
А навесні розквітнуть знову маки,
Розквітнуть поміж колосу хлібів.
Скільком ще матерям в скорботі плакати,
Що не побачать вже своїх синів?!
Рідна земле моя, ти скількох ще схорониш?
Для скількох ще каліцтвом перерветься життя?
Довго ще проводжатимуть траурні дзвони?
Та коли ж ця війна піде в небуття?!!
09.03.2019
© Юлія Кишеня
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828905
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 13.03.2019
автор: Юлія Кишеня