Переповнена чаша терпіння
Запалила суспільний протест,
Щоб звільнити усіх від свавілля,
Не чекаючи помсти небес.
Розбудили потужну стихію,
Щоб лунали слова каяття,
Зародили у душах надію
На нове і щасливе життя.
Неможливо щораз існувати
У полоні примарних ідей,
Перед долею спину згинати
Розчинятись у масі людей.
Забувати свої побажання,
Особисту життєву мету,
Неможливе постійне мовчання,
Коли бачиш навколо біду.
І стихія, змітаючи догми,
Поруйнує старі береги,
Допоможе, без зайвої помпи,
Будувати нове на віки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829023
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.03.2019
автор: ihor_fediv