Купаючись у снах доволі дивних,
Пасу думки не приспані свої.
У них – про все: про війни і людину,
І про життя у місті і в селі.
В такі хвилини хочу світ обняти
І мимоволі серденьком зігріть,
Красу із добротою поєднати,
Чи свічкою в ім’я його згоріть.
А може, й долі розіпнуть вітрило,
Щоб землю вберегти від згуби-зла,
Щоб серця мого думка не ятрила,
Що вчасно зла не вміла розпізнать.
12.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829055
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2019
автор: Ганна Верес